Космічні польоти, зокрема тривале перебування у стані мікрогравітації, викликають суттєві зміни у структурі ока, що спричиняє нейроокулярний синдром, пов’язаний із погіршенням зору в астронавтів, як показали дослідження канадських вчених.
Близько половини космонавтів після повернення на Землю відчувають зорові проблеми, що раніше пов’язували зі зростанням внутрішньочерепного тиску в умовах невагомості. Однак результати аналізу, проведеного Монреальським університетом, змінили ці уявлення. Вивчаючи структуру очей 13 астронавтів до і після польоту, вчені виявили зниження внутрішньоочного тиску на 11% після повернення на Землю, а також серйозне зменшення жорсткості очного яблука на 33%. Такі зміни знижують опірність ока до деформацій.
Одним із важливих результатів стало виявлення потовщення судинної оболонки ока (хоріоідеї), яке, ймовірно, є наслідком збільшеного надходження крові до верхньої частини тіла в умовах невагомості. Це призводить до накопичення венозної крові в очах і припливу спинномозкової рідини, що розтягує зовнішню оболонку ока — склеру. Хоча судинна оболонка здебільшого відновлюється після повернення на Землю, зміни у склері залишаються, що може впливати на довготривалий стан зору.
Ці висновки мають значення не лише для космічної медицини, а й для офтальмології загалом. Вони допомагають зрозуміти механізми впливу мікрогравітації на очі та потенційно розробити методи корекції зорових проблем. Як зазначають дослідники, для польотів на Марс у 2030-х роках, які триватимуть понад два роки, передбачення та профілактика таких змін стануть критично важливими, адже навіть слабка гравітація Марса (38% земної) може не повністю запобігти цим ускладненням.
Розуміння цих змін дозволяє розробляти більш ефективні засоби адаптації та захисту астронавтів у довготривалих космічних місіях, що є ключем до успішного освоєння віддалених планет і подолання викликів космічного середовища.
Учені дізналися, чому невагомість псує зір космонавтів з’явилася спочатку на Цікавості.
