Фізик-теоретик Карло Ровеллі досліджує можливість існування білих дір — гіпотетичних об’єктів, які, на відміну від чорних дір, не поглинають матерію, а викидають її. За словами вченого, чорні діри можуть перетворюватися на білі завдяки квантовому тунелюванню, механізму, що дозволяє системам «перестрибувати» між станами без проходження проміжного етапу.
Один із ключових викликів цієї гіпотези — стабільність білих дір. Теорія відносності дає лише часткову відповідь, тоді як квантова механіка допомагає зрозуміти, як чорна діра може змінитися на білу. Ровеллі застосовує петльову квантову гравітацію, яка розглядає простір-час як дискретний, а не безперервний, і дозволяє обчислити ймовірність такого переходу.
Науковець вважає, що якщо чорна діра випаровується до певного мінімального розміру, квантове тунелювання може стабілізувати білу діру, дозволяючи їй існувати. Це означає, що деякі чорні діри можуть перетворитися на квантові релікти, які пережили гравітаційний колапс.
Ровеллі також підкреслює реляційний підхід у сучасній фізиці: об’єкти не існують із фіксованими властивостями, а набувають їх через взаємодію. Це нагадує, як чорні діри спочатку вважалися математичною фантазією, але згодом були підтверджені спостереженнями.
Науковець наголошує, що його теорія потребує експериментального підтвердження. Якщо білі діри справді існують, це може змінити наше розуміння гравітації, квантової механіки та природи часу.
Фізик-теоретик Карло Ровеллі досліджує можливість існування білих дір — гіпотетичних об’єктів, які, на відміну від чорних дір, не поглинають матерію, а викидають її. За словами вченого, чорні діри можуть перетворюватися на білі завдяки квантовому тунелюванню, механізму, що дозволяє системам «перестрибувати» між станами без проходження проміжного етапу.
Один із ключових викликів цієї гіпотези — стабільність білих дір. Теорія відносності дає лише часткову відповідь, тоді як квантова механіка допомагає зрозуміти, як чорна діра може змінитися на білу. Ровеллі застосовує петльову квантову гравітацію, яка розглядає простір-час як дискретний, а не безперервний, і дозволяє обчислити ймовірність такого переходу.
Науковець вважає, що якщо чорна діра випаровується до певного мінімального розміру, квантове тунелювання може стабілізувати білу діру, дозволяючи їй існувати. Це означає, що деякі чорні діри можуть перетворитися на квантові релікти, які пережили гравітаційний колапс.
Ровеллі також підкреслює реляційний підхід у сучасній фізиці: об’єкти не існують із фіксованими властивостями, а набувають їх через взаємодію. Це нагадує, як чорні діри спочатку вважалися математичною фантазією, але згодом були підтверджені спостереженнями.
Науковець наголошує, що його теорія потребує експериментального підтвердження. Якщо білі діри справді існують, це може змінити наше розуміння гравітації, квантової механіки та природи часу.
